Ця історія — про справжню мужність, жертовність і людяність у найтяжчі часи.

Олександр — один із тисяч українських воїнів, які не просто борються за свободу, а платять за неї власним тілом і болем. Йому лише 26, він бачив багато крові, болю і втрат. Але головне — не зламався.

До війни займався військово-патріотичним вихованням дітей та підлітків. 
З перших днів війни на фронті. 
8 квітня під Зеленим Полем отримав вкрай тяжке поранення. Лікарі Запорізького шпиталю боролися за збереження лівої ноги. На жаль поранення виявилося надто руйнівним. 
Провели ампутацію. Наразі лікарі Мечникова рятують нирки Олександру, проводять масивний гемодіаліз.

Зворушують слова лікаря Юрія Скребця, який нещодавно сам повернувся травмований з фронту:
«Я буду йому самим рідним, майже батьком». 
Це не просто підтримка, це свідчення братерства, яке народжується в пеклі війни.

І таких прикладів у лікарні Мечникова — безліч. Там рятують не лише тіла, а й душі.

Історія хлопця без обох рук і з ураженими очима — ще один жахливий приклад ціни, яку платить Україна за свою свободу. Але водночас — це історія неймовірної сили духу.

Всім тяжко. В операційній в режимі нон-стоп триває боротба за життя наших воїнів.

Героям — сили і одужання.

Медикам — наснаги і терпіння.

Усім нам — пам’ятати і допомагати!