На стику двох зимових місяців у Дніпрі відбувся IX всеукраїнський турнір з художньої гімнастики New Dnipro Stars. Він став стартом для змагального сезону 2025 в цьому олімпійському виді спорту. Змагання зібрали понад 500 учасниць з різних міст України: Дніпра, Кам'янського, Павлограда,  Кривого Рогу, Нікополя, Вінниці, Запоріжжя, Харкова.

За лаштунками турніру журналісти DNIPRO.PRESS  поспілкувалися з його організаторами - подружжям Наталею та Олегом Осінніми.

Художня гімнастика - це постійний баланс між спортом і мистецтвом. Що особисто для вас художня гімнастика: більше спорт чи все ж таки мистецтв?

Олег: Художня гімнастика - це чудовий вид спорту. Красивий. Й дійсно можна сказати, що не тільки спорт, це ще й мистецтво. Сукупність спорту і творчості. Це не тільки багаточасові тренування. На певному рівні з'являються додаткові заняття, майстеркласи. Постійні змагання. Це потребує додаткового часу на підготовку. Треба виділяти час на костюми, на постановку номерів... тож можна сказати, що художня гімнастика - це спосіб життя.

Наталія: Художня гімнастика - це чудовий вид спорту. Красивий. Й дійсно можна сказати, що не тільки спорт, це ще й мистецтво.

Олег: Сукупність спорту і творчості. Художня гімнастика навіть у порівнянні з іншими видами спорту забирає дуже багато часу. Це не тільки багаточасові тренування. На певному рівні з'являються додаткові заняття, майстеркласи. Постійні змагання. Це потребує додаткового часу на підготовку. Треба виділяти час на костюми, на постановку номерів... тож можна сказати, що художня гімнастика - це спосіб життя.

Наталіє, запитання до вас: можливо, ви мріяли або ж займалися цим видом спорту.

Наталія: Сама я не займалася художньою гімнастикою. Проте дуже про це мріяла. Й ця моя заповітна мрія втілилася в моїх дітях. Всі турніри й все, що ми робимо, це все тільки завдяки дітям. Їхній наполегливості й бажанню в цьому виді спорту.

Назва «New Dnipro Stars» - про що вона у більш вузькому значенні?  Й у вашому розумінні, хто вони нові спортивні зірки?

Олег та Наталія: Назву турніру ми придумали на сімейній нараді разом із нашими дівчатками. Ми хотіли, щоб всі нові зірочки запалювалися й продовжували сяяти на арені художньої гімнастики.

Відтоді, коли ми організовували перший турнір, спливло багато часу. Дівчатка, які брали участь у перших турнірах, зараз вже майстрині спорту. Ми пам'ятаємо їх на наших турнірах. Вони ростуть разом із нашими турнірами. Можна сказати, що наш турнір відкриває нові зірки у спорті. Й відкриваються ці нові зірки саме у Дніпрі.

Як воно бути дотичними до відкриття нових зірок у художній гімнастиці?

Наталія: На нашому турнірі були також учасниці з інших країн. Один із турнирів, що ми проводили, був в онлайн форматі (коли був Ковід). На ньому була більшість країн-учасниць. Це й Америка, й Китай, Франція, Німеччина, Польща, Болгарія, Турція. Я, мабуть, зараз всі країни-учасниці й не згадаю. В цілому це неймовірно приємно, коли ми справді причетні до відкриття нових зірочок, до просування кар'єрою художньої гімнастики дівчаток. Це ось як наші діти, в яких ми маємо відношення до їхньої спортивної кар'єри. Тобто ми допомагаємо далі, щоб вони розвивалися, ставали кращими, і щоб у них завжди було бажання прагнути чогось кращого.

Олег: Насправді організація спортивних турнірів саме у художній гімнастиці вимагає дуже скрупульозної, тривалої підготовки, великої праці, великої цілої команди. Задіяно дуже багато людей, є дуже багато різних аспектів у продумуванні, розробці, дизайні. Дуже важко не повторюватися, не стоять на місці, завжди робити щось нове, чимось дивувати. Це велика моральна та фізична праця. І щодо самої підготовки: є дуже багато етапів, на яких можуть виникати всілякі перешкоди. Це пошук майданчика, на якому було б оптимально добре. Все продумується, виходячи з того, щоб зробити комфорт, задоволення учасникам, суддям, представникам команд, батькам теж, тобто величезній кількості людей. Це фактично велике шоу свого роду.

Тому витрат це вимагає дуже великих і в процесі справа досить непроста. Але це цілком і повністю виправдовується тими відчуттями, коли турнір вже відбувся. Тільки тоді ми розуміємо, що ми це зробили. І це незрівнянне відчуття того, що ось ця велика справа, яку ми робили, планували, вона вийшла досконало в черговий раз. І ми підтримуємо обличчя нашого турніру, якому ми поставили дуже високу планку спочатку. І цю планку намагаємось піднімати й ставити нові цілі, нові завдання.

Організувати будь-які спортивні змагання всеукраїнського масштабу досить складно, а, особливо, коли в країні йде повномасштабна війна. Тим не менш перерв у проведенні турнірів  «New Dnipro Stars» не було. Як вам це вдається?

Олег: Це завжди непросто, особливо з огляду на повномаштабну, під час якої ми зараз усі живемо. Оскільки Дніпропетровщина - прифронтовий регіон, то досить важко зараз людям із багатьох регіонів нашої країни зважитися приїхати до нас. Бо тривожно, не всі об'єктивні дані.

Спортивні турніри в художній гімнастиці для дівчаток, у яких за великим рахунком тренувальний процес дуже важкий, і психологічно, і фізично, - це важка, тривала, щоденна праця. І спортивні турніри для них, як яскраві спалахи саме на цьому монотонному шляху. Тому вони й у принципі робляться так. Це чисто жіночий вид спорту. Дівчата люблять все гарне, яскраве. Наші турнірі робляться так, щоб максимально дати їм емоції світлі, радісні. Для того, щоб скрасити ось цей їхній важкий спортивний шлях. Для того, щоб вони щоразу загорялися все яскравіше й яскравіше. Розуміли, чого вони прагнуть. Ось для цього, в принципі, ми все це і робимо.

Наталія: Досить важко, але з огляду на те, що це наш дев'ятий турнір, він справді мав певну перерву. Це було пов'язано з початком війни. Спочатку наша команда, як і дуже багато дівчаток, виїхала з країни. Нас приймали у Болгарії, нам надали тренувальну базу. Якийсь час були там дівчата, потім ми повернулися. У принципі, якийсь час було, звичайно ж, не до турнірів, бо змагатися на базі Дніпра чи Дніпропетровської області особливо не має сенсу. Тож турнір, який мав статус міжнародного, зараз через війну  знову звузився до всеукраїнського масштабу.  Дівчата у своєму віці мають змагатися з конкурентками, суперницями зі всієї країни. Тому що в області, по-перше, вони й так мають можливість це робити на обласних змаганнях, але це дуже сильно звужує та зменшує конкуренцію. Це погано. Та наш турнір обростає з кожним роком все більшим числом друзів серед представників команд інших областей, інших міст, зі всієї країни. Тож наші друзі вважають традиційним і правильним відвідати наш турнір. Зараз через повномасштабну й батьки, й тренери побоювалися їхати ближче до лінії фронту. Ми завжди намагалися запрошувати учасників олімпіади, зірок Наталію Гадунко, Вікторію Мазур. Це наші дуже відомі гімнастки. Ми запрошуємо їх завжди для того, щоб дівчатка могли побути поряд із першими номерами в їхньому виді спорту. Ще за можливості вони проводять майстер-класи для дівчат.

Олег: Ще трохи доповню. Щодо партнерів, хто підтримує наш турнір, то їх у принципі завжди було багато. Завжди підтримував нас Національний Олімпійський комітет, Федерація. Були завжди небайдужі люди, які могли підтримати нас, дати, можливо, якісь подарунки, призові, брати участь у нагородженні. Нас відвідували офіційні особи, гості, спонсори, партнери. Але цього року, загалом, ми турнір провели самі, без почесних гостей, без спонсорів, без будь-якої підтримки. Цьогорічний турнір у нас організований, так би мовити, сімейним підрядом. Тобто ми з дружиною провели його вдвох.

Скільки цьогоріч було учасниць? Бо змагання проходили три дні поспіль з раннього ранку й до пізнього вечора. Зі скількох українських міст юні спортсменки? Скільки, наприклад, було рочків наймолодшій/найстаршій з учасниць.

Олег: Цьогоріч у нас, на жаль, було не так багато учасників, десь 550. Насправді одні з найбільших турнірів, які ми проводили, завжди було близько тисячі учасників. Були з різних міст, але більш наближених до нашого регіону й з нашої області. Це Запоріжжя, Харків, Кам'янське, Нікополь, Павлоград, Кривий Ріг, Вінниця була у нас, ще Самар. Найближчі регіони, тому що багато хто побоювався їхати. Наймолодшій учасниці було близько трьох рочків, найстаршій - 18-19 років. Найстарша - це майстер спорту. У нас також на турнірі було присвоєно двом дівчинам майстрів спорту. Дві - стали кандидатками у майстри спорту. Це дуже потужно, тому що звичай тільки на чемпіонатах України присваюються такі звання. Тому ми дуже пишаємося цим.

Наталія: Так, на турнір було три дні. Три дні з ранку до пізнього вечора. Ми максимально намагалися, щоб всі дівчатка встигли виступити, встигли зробити нагородження. Але ми завжди раді бачити набагато більше дітей та радувати набагато більше дівчаток, ніж було цього року. Сподіватимемося, що в наступному буде набагато більше учасниць.

А судді хто? Яким чином проходило оцінювання виступів гімнасток цього року?

Олег і Наталія: на нашому турнірі суддівську команду очолювала суддя міжнародної категорії Наталія Єрьоміна. Це суддя найвищої світової категорії. Вона судить на Олімпійських іграх, на чемпіонатах світу. Вона завжди їздить із нашою національною збірною на всі відповідальні виступи, на всі відповідальні збори світові. Олімпійські також... Так, так, Альвіна Якимець, також суддя міжнародної категорії, була як би однією з голів суддівської комісії. В принципі Альвіна  Якимець також є тренеркою наших доньок. Турнір проводиться теж завдяки їй. Змагання не можуть проходити без відповідно акредитованої суддівської колегії. Тобто змагання, по-перше, у нас проходять за системою FISH. Це міжнародна система, в якій гімнастки акредитовані майже всі. Тобто всі гімнастки, які офіційно беруть участь у змаганнях, і українських, і міжнародних, вони мають ліцензії в цій системі FISH. Є організація сертифікована, яка представляє цю міжнародну систему в Україні. Її представники викликаються на наш турнір, тому всі оцінки дівчаток враховуються та проходять через цю систему. І потім усі рейтинги відображаються у загальній світовій системі. Рейтинг кожної гімнастки видно, грубо кажучи, всім членам федерації. Всі ці дані зберігаються, і це офіційні рейтингові змагання. Загалом суддівська колегія складається із 18 суддів. Їх було поділено на кілька бригад. Кожна бригада судила свої критерії. Майстерність, тіло, артистика. Бали підсумовувася, у результаті певна сума балів дозволяла гімнастці зайняти те чи інше місце.

Чи за 9 років проведення змагань змінилися правила оцінювання виступів гімнасток?

Олег: У гімнастиці періодично змінюються правила, змінюється набір елементів, за які присуджуються ті чи інші бали. І ось цьогоріч наш турнір - це перший турнір в Україні, який пройшов за новими правилами, за якими надалі відбуватимуться всі турніри та всі чемпіонати країни, світу, Європи. Ось тому гімнасткам було дуже важко. Всі почали міняти програми під нові правила тільки буквально в кінці минулого року, на початку цього року. Тобто у них було дуже мало часу підготуватися. Всі нервували всі намагалися швидко підігнати свої програми під нові правила. а
Але в цілому, я вважаю, все вдалося. І ми теж, як батьки, займалися новими програмами наших дівчаток. Тож все вдалося, все пройшло добре.

У скількох категоріях визначалися переможниці?

Наталія: Щороку є по 4-5 різних категорій. Кожна дівчинка може брати участь в одній категорії. Це може бути один предмет, може бути два предмети, іноді може бути навіть три предмети у категорії. У кожній категорії кожного року відбувалося нагородження. Відбувалися нагородження окремо за СДЮШОРами, це школа Олімпійського резерву.  Потім окремо були нагородження по спортивним клубам і окремо були нагородження СДЮШОР просто спортивні школи. Ось виходить у кожному році в кожній категорії нагороджували окремо по трьом.

Крім цього, в кожній категорії був найкращий результат, за який дівчинка отримувала не тільки медалі, грамоти, але й великий кубок. Також у нас було нагородження й за кращий результат протягом року. Значить у нас було: три місця, де дівчатка отримували кубки, отримували медалі, отримували подарунки. І найкращий результат отримував величезного ведмедя. Це фішка нашого турніру. Тому всі тільки заради цієї фішки й їдуть, щоб отримати найкращий результат у році й вибороти ось цього величезного ведмедя.

Що дає спортсменкам участь у цьому турнірі? А перемога? Були додаткові номінації поза змаганнями, кілька слів про це та які подарунки переможницям підготували?

Наталія: Більшою мірою наш турнір - це досвід, це певна можливість позмагатися з найсильнішими, подивитися один на одного та побачити результати своєї роботи. Це перше. Друге, звичайно ж, наш турнір, без якоїсь зайвої скромності, він один із найголовніших, найкращих у нашій країні. Тож і їдуть на нього сильні гімнастки. А перемога у турнірі, де беруть участь сильні гімнастки, вона дорого коштує. Тому це також певний стимул для дівчаток.

У нас дуже багато подарунків було. Окрім того, що кожна учасниця отримувала дуже круті подарунки, були ще й дарунки від партнерів турніру: це фото/ відео зйомка. На них давалися сертифікати. Були у нас й сертифікати на обмотку предметів, на макіяж. У нас було багато подарунків, одяг надавав магазин спортивного одягу з художньої гімнастики. Також ми мали подарунки ще від організаторів. Але, найголовніше, що після турніру ми зробили розіграш для всіх учасників і не тільки нашого турніру. Було 50 переможців і 50 переможців отримали свої подарунки рандомно. Це було дуже круто. Ніхто ніколи в усьому світі не проводив таких розіграшів. Ми знову ж таки перші. І дівчата настільки щасливі. Не лише від самого турніру, від участі, від подарунків, а ще й після турніру залишається можливість навіть виграти комусь ще якісь подарунки.

Олег: Насамкінець можна сказати, що я впевнений, що так, як ми хворіємо на ці турніри, не хворіє ніхто ніде: ні у світі, ні в Європі, ні в Україні. Я не зустрічав, можливо десь є щось подібне, але наш турнір, можливо, і незвичайний, і чимось особливий через те, що ми батьки. Ми не тренера, ми не професіонали цього виду спорту, тому у нас немає нальоту якоїсь буденності, офіційності. Якоїсь, знаєте, як простоти. Тобто ми до проведення турніру підходимо абсолютно по-особливому. Ми хворіємо на це тому, що, в першу чергу, що наші діти займаються цим видом спорту. Ми залучені до цього повністю, у щоденному нашому житті. І плюс, як уже найвищий ступінь залучення, це організація нашого турніру. Тому багато хто відгукується про те, що ми робимо це якось більш душевним, більш із домашнім підходом. Ми приділяємо увагу дуже багатьом дрібницям, яким ніхто ніколи не надає особливої уваги. Загалом, повторюся, що я впевнений, що ніхто так не хворіє на турніри, як ми.

Льоля Дніпровська