З перших днів повномасштабної війни волонтери взяли на себе вирішення багатьох питань. Серед них і надання прихистку преселенцям. Два з чотирьох приватних будинки, орендованих громадською організацією «Мотивація Жити» під шелтери, знаходяться у Підгородному по сусідству. В них мешкають до 70 людей. Їм допомагають з проживанням, надають їжу, безпечне зручне житло, гігієнічні засоби.

– Останнім часом, люди, які евакуйовуються переважно з Донецької області, це люди похилого віку. Люди покинуті, одинаки, з інклюзією. Люди після поранень. Допомагати таким людям стає все тяжче і тяжче, – розповідає заступник правління громадської організації Артем. – Надати тільки житло людям – це не наша історія. Ми вважаємо, що людям потрібен комплексний підхід. Людям потрібно відновлення, нове бачення, мотивація для життя. Часто ми чуємо таку фразу, що люди почувають себе невидимими. Вони почувають себе кинутими. Вони не відчувають ніякого уваги до себе, тому що вони залишилися сам на сам зі своїми проблемами та горем. Тому ми вважаємо, що треба цим людям надати цю увагу, зробити їх видимими.

Та й на етапі надання житла останнім часом виникає багато питань. Вільних місць для розміщення вимушених переселенців залишилося обмаль. В одному такому будинку, наприклад, мешкають 30 переселенців. Їм в основному за 60 років. Майже половина з них - із інклюзією. Живуть всі дружно. Підтримують чистоту. Самі формують меню, закуповують продукти, щось надають благодійники. Далі готують, годують й прибирають. Та, на жаль, кожну з родин поселити окремо можливості немає. Миколі із Торецька доводиться разом із лежачою дружиною жити у великій кімнаті з іншими такими ж, як вони переселенцями. 

– Ми приїхали на своїй машині, але вона зламалась по дорозі. І вона десь там стоїть, я навіть не знаю де. А потім нас сюди взяли. Мешкаємо вдвох. Жінка перенесла два інсульти, вона зовсім не ходить. Мешкаємо в загальній кімнаті. Якби був якийсь модульний будиночок, було б набагато краще. На жаль, його не має, – поділився з нами своїми міркуваннями пан Микола.

Родині Володимира, які вчотирьох тікали від повномасштабної з селища Іванопілля, що у Костянтинівському районі на Донеччині, поталанило трохи більше. У шелтері їм виділили окрему кімнату. Щоправда вона розрахована на проживання шістьох осіб. І цілком можливо, що у чергову хвилю ВПО доведеться до них ще когось підселяти. Тож чоловік теж мріє переїхати з родиною в окремий модульний будиночок.

– Фронт наблизився близько дуже. Будинок розбитий. Зібрали речі необхідні і поїхали. Янгели спасіння, велике їм дякую, допомогли нам сюди добратися. Нас тут прихистили. Велике спасибі. Умови для життя, для проживання хороші. Але люди приїздять сюди, місця не вистачає всім. Було б непогано, якби тут з’явились модульні будинки. Це дає змогу переїхати в більш безпечне місце і перевезти наших хворих людей, які пересуватись самі не можуть, – зізнається Володимир.

Майбутнє за модульними будиночками, згодний із підопічними й заступник правління ГО «Мотивація Жити» Артем, оскільки місця на всіх у шелтері вже дійсно не вистачає.

– Станом на зараз маємо велику проблему з розміщенням людей. Місця стає все менше, запитів стає все більше. Тому майбутнє ми бачимо за розміщенням людей в модульних будинках. Що дозволить людям мати вільний доступ на вулицю. Що дозволить людям жити зі своїми сім’ями, а не в загальному приміщенні. І в разі приближення фронту ми зможемо зібрати ці будинки і евакуювати їх разом з людьми. Предоставити вже в іншому місті безкоштовне і безпечне житло. Ми маємо можливість розмістити біля 12-15 модульних будинків. В залежності від квадратури. Для цього вільного на двох подвір’ях місця вдосталь. І плануємо в кожній будівлі модульній розмістити родину. Від двох до 5-6 людей. Є й багатодітні сім’ї. Є родина, чоловік з Маріуполя, дружина з Селидового, їх вісім. Тому такі сім’ї вони дуже потребують цього житла.

Але самотужки волонтерам не впоратися. Потребують залучення благодійників і спонсорів, які змогли б допомогти громадській організації «Мотивація Жити» із придбанням модульних будинків для розміщення переселенців. 

– В цей важкий час потрібна допомога й волонтерам. Бо волонтери виконують вкрай важливу функцію й несуть основний тягар. В цей важкий час ми потребуємо допомоги і від держави, донорських якихось організацій, міжнародних. Тому постійно шукаємо, як посилити комунікацію, як посилити наші відносини, щоб наша допомога стала ефективнішою, кращою і більш цілеспрямованою. Є постійні потреби й з ліками. А не одна з організацій на сьогодні не предоставляє ліки. І з ліками великі проблеми. Залучити допомогу на ліки можна тільки з донатів. Також є велика потреба в їжі. Продукти харчування знайти стало набагато складніше, ніж було на початку війни. Сьогодні людям вже доводиться залучати власні кошти, докуповувати продукти, щоб меню було більш-менш збалансованим. Є велика потреба й в гігієнічних засобах. Бо ж приміщення потрібно прибирати, дезінфікувати. Людям, які щойно поступили, потрібні якісь домашні речі: футболки, шкарпетки, спідня білизна, спортивні костюми. Часто нам телефонують з лікарень. Адже, люди, яких із пораненнями евакуювали, наприклад, з Покровська, залишаються ні з чим. А нам треба людину прийняти й забезпечити першочерговими потребами. Потрібна допомога й з придбанням модульних будинків. Віримо, що цей матеріал знайде свого адресата і люди відгукнуться на допомогу вимушено переміщеним людям. А ми продовжуємо допомагати, – резюмував Артем.

Тож волонтери потребують нашої із вами допомоги.

РЕКВІЗИТИ:
Р/Р UA653348510000000026005127528
МФО 334851 АТ ПУМБ
ЕДРПОУ 43687033
ГО «Мотивація жити».

Льоля Дніпровська