Вони скромно себе називали мотопомічниками. Та насправді мало хто розуміє, скільки вкладено змісту й активностей в це поняття. А все починалося з об’єднання байкерів-однодумців у Дніпрі, які допомагали своїм мотобраттям та мотосестрам, котрі потрапляли у ДТП: забезпечували повний юридичний супровід плюс за необхідності допомога в лікуванні. Звідси логічно з’явилася друга активність – доставка крові в лікарні. Бо ж донорська кров може врятувати життя тільки тоді, коли вона буде вчасно доставлена до лікувального закладу. А максимально швидко у будь-який час доби це можна зробити саме на байку. Співпрацювати в цьому напрямку розпочали з лікарнею імені Руднєва.

Також заключили договір із регіональним центром родинного здоров’я (об’єднані обласна дитяча лікарня на Космічній й перинатальний центр). А далі, як то кажуть, закрутилось понеслось. Додалися проведення спортивних заходів, соціальна та волонтерська роботи.

Із зростанням кількості активностей у 2019 році виникла ідея трансформуватися у громадську організацію MotoHelpersDnipro. ЇЇ засновник Олексій Приходько та співзасновник Валентин Родіонов поспілкувалися із журналістами DniproPress. Сьогодні МотопомічникиДніпро супроводжують не тільки МотоДТП, про які можна дізнатися із створених у соцмережах відповідних груп, а також доставляють кров всім, хто її потребує.

Олексій: Кров для всіх, кому потрібна. Нам приходить запит з лікарні. Якщо виклик є з дитячої лікарні, то для діток. Якщо перинатальний центр, то для породіль і новонароджених, також для військових. Хочемо розширятися, співпрацювати з тими лікарнями, в яких немає змоги своїми силами вчасно доставити кров.
 

Валентин: Лікарні телефонують до Банку крові й роблять замовлення, вказуючи, хто саме доставлятиме їм необхідну кров. Були ургентні випадки, коли родичів посилали до Банку крові за кров’ю. «Швидка» не повинна це робити. Це не входить до їхньої  компетенції. А ще у них далеко не завжди є свій штат автівок і вільних водіїв для цього. Тому, власне, ми й взяли організацію доставки крові на себе. Нам на зустріч пішли у Банку крові, плюс деякі лікарні підтвердили свою готовність з нами співпрацювати. Таким чином є підписані тристоронні договори між нами, Банком Крові та лікарнями. У приймальному покої останніх висять наші інформаційні банери. Якщо потрібна кров, то всі нужденні можуть до нас звернутися по допомогу. Вони телефонують до Банку крові, потім до нас, вільний волонтер виїжджає й доставляє необхідну кров.

Олексій: В обласному Банку крові у нас є наш власний фонд крові. Туди збираються дози крові. І якщо постраждалий в ДТП потребує переливання крові, то родичі її не шукають, бо зараз неможна купити кров, а звертається до нашої ГО, й ми із власного фонду допомагаємо. Власне цей фонд і робився для допомоги постраждалим у дорожньо-транспортних пригодах. Для його наповнення ми проводимо донорські акції. Раз на рік ми обнуляємо наш фонд, залишки доз із нього перераховуємо на онковідділення обласної дитяої лікарні на Космічній.
 

Яка з соціальних активностей сьогодні у вас залишилася?

Олексій: Ми організовуємо тренінги з домедичної допомоги. Про дату, місце та час їх проведення можна дізнатися із наших соцмреж. Тренінг проходить по шість-вісім годин два дні поспіль. Бо інформації багато та її треба відпрацьовувати практично. Якщо не відпрацьовувати, то це не тренінг, це лекція.
 

Валентин: Я організовую, домовляюся за приміщення, публікую інформацію про проведення. Запрошую людей і вони реєструються. Мінімальна кількість людей для проведення такого тренінгу – вісім, максимальна – двадцять. Тобто чотири та десять пар відповідно. Іде теоретична підготовка, практичне відпрацювання, в тому числі один на одному, симуляція випадків. Також відпрацьовуємо СЛР – серцево-легеневу реанімацію на манекені, який відображає правильно чи неправильно зроблено штучне дихання, натискання, тощо. Перш за все треба навчитися, як міряти пульс на собі, а потім вже на комусь.
 

З повномасштабною війною в країні майже нанівець зійшли ваші спортивні та соціальні активності, виключення – тренінги з домедичної допомоги, які навпаки стали, на жаль, на часі. Проте волонтерська робота все ж таки вийшла чи не найперший план.

Олексій: Так і є. Передавали інвалідні візочки, милиці, артези, сухпаки, що нам поставляли міжнародні гуманітарні організації. Одяг та їжу розвозили  в шелтери, в лікарні. Ми збираємо добровільні пожертви на картку нашої ГО. Потім за ці донати закуповуємо тактичні медичні засоби, підсумки. Формуємо аптечки й передаємо їх військовим. Кожна зібрана за стандартами НАТО. Навіть більше.

Валентин: За цей час завдяки тим, хто донатить, ми змогли передати нашим захисникам з 500 тактичних аптечок. У нас організація невелика. На початку нашої волонтерської діяльності одна така аптечка коштувала п’ять тисяч гривень. Зараз вони коштують від семи до двадцяти тисяч гривень. Плюс якщо раніше ліками для аптечок нам допомагали гуманітарні організації з-за кордону, то зараз все робиться власним коштом. Через драконівські закони наша ГО надалі не може співпрацювати з міжнародними гуманітарними організаціями, бо за нашим статутом ми не є благодійною організацією. Доводиться все закуповувати самотужки. Та якщо є великі запити від лікарень чи військових, а також є ті, хто готовий їх виконати, ми просто звертаємося до дружніх нам волонтерських організацій й виступаємо, так би мовити, в ролі посередників між тими, кому потрібна допомога. І тим, хто її може надати.
 

Якщо пригадати ваші найбільші збори для наших оборонців, на що збирали МотопомічникиДніпро?

Олексій: Були акумулятори на танки, колес для джипів багато закуповували. Були зроби на приціли для снайперів, на тепловізори. І дрони розвідникам. Замовляли мотор до човна снайперам на Херсонський напрямок. Генератори… Та багато всього. Все зараз не пригадаєш.

Валентин: А якщо брати кошти на гуманітарку, то це мільйон гривень зібраних донатів. Якщо перераховувати речі, медикаменти… Після першого мільйона ми вже навіть перестали рахувати.
 

Чи були якісь курйозні випадки з передачею габаритної гуманітарної допомоги?

Валентин: У мене десь з місяць лежав великий й дуже важкий дизельний генератор, подарований нам волонтерами. Ще й старого зразка. Ніхто його з військових не хотів собі брати. Раптом знайшлись хлопці, які забрали його собі. Я так зрадів. А коли ті ж благодійники сказали, що можуть подарувати ще два точно таких саме генератори, то я чемно відмовився.
 

Хлопці, ви сказали, що ваші тактичні аптечки –  вони більше, ніж за стандартами НАТО. Чому так? І що  саме в них входить?

Валентин: НАТОвський стандарт – це айпак-2. Це стандартна тактична аптечка для зупинки кровотечі. Крапка. Нічого більше. Тільки для зупинки кровотечі. А ми ще доповнюємо тим, що можна використати, наприклад, коли подряпався, грибок якийсь вискочив, щось живіт крутить чи ще щось. Тобто не просто тактична аптечка, а вже тактично-персональна. Тож її можна використовувати не тільки в екстрених випадках, а й просто за необхідності.
 

Олексій: Ми кладемо маленькі пластирьочки там, До стандартної аптечки не входить обробка ран. Ми додаємо до нашої аптечки засоби, щоб можна  було рани промити, обробити. Також до айпак-2 не входять ножиці, якими за необхідності можна швидко розрізати тактичний одяг, щоб дістатися до рани. Вони загалом мають бути тільки у медиків.  Але на передовій не завжди парамедик перебуває поруч із пораненим.

Валентин: До речі, одна з наших дніпровських мотосестер відкрила виробництво турнікетів. Вона просила нас їх тестити. Я на своій колезі-анестезіологу перевіряв ефективність цих турнікетів і знімав відеодоказ, що вони справно працюють. Що їх можна використовувати. Через місяць-два після цього наша мотобайкерша отримала ліцензію на виробництво турнікетів. Навіть відгуки були, що один турнікет після восьмого використання на тренінгу порвався. Але ж турнікети одноразові. Також отримували відгук, що наші аптечки рятують життя. Ії захисник використав для свого побратима. І він благополучно виїхав із фронту на евакуацію.
 

Після нашого спілкування хлопці передали військовим чергову партію своїх тактично-персональних аптечок, крутіших за НАТОвські стандарти.
 

Єдиний мінус в роботі – це те, що з мобілізацією в об’єднанні Мотопомічників залишилося дуже мало активних волонтерів. Зараз Олексій та Валентин фактично лише вдвох можуть кудись поїхати, щось зробити. Бо у них є бронь. Частина байкерів захищають нашу країну на передовій. Інші – невиїзні. Дівчата допомагають як можуть. Виставляють соціальні публікації, організовують благодійні концерти. Але цього для роботи ГО замало. Тож у MotoHelpersDnipro раді будуть активним новобранцям. Волонтерської роботи вистачить на всіх. Бо завжди є ті, хто потребує допомоги Мотопомічників.

Реквізити рахунку організації:

1. ГО "Мотопомічники Дніпро" / NGO "MotoHelpersDnipro"

ЄДРПОУ 43313668

Рахунок IBAN:

UA853052990000026005050508635

у АТ КБ "ПриватБанк".

  2. Ключ-карта до рахунку юр. особи ГО "Мотопомічники Дніпро":

4246 0010 0409 4128

Для допомоги на аптечки військовим:

https://send.monobank.ua/2SSU4q9m8W

або 4441 1144 5670 7247

для іноземців зручніше через PayPal - valzvalzr@gmail.com

Льоля Дніпровська