Щороку у третій четвер травня українці відзначають Всесвітній день вишиванки. Це не просто елемент національного одягу, а справжній символ ідентичності, сили духу та єдності народу. Цього року у Дніпрі вперше в історії вишиванку одягли на пам’ятник Олександру Полю – першому почесному громадянину міста. А  стало це можливим завдяки волонтеркам із «Швейної роти».

– Олена Гуржиєнко вишила цю вишиванку для Поля у своєму рідному Запоріжжі й вислала нам її Новою Поштою. Ми її отримали й Марина Тихонова, переселенка із Лисичанська, вже її розкроїла вдома, на проспекті Олександра Поля у Дніпрі. До речі, майстерня нашої «Швейної роти» також розташована на Поля, – розповіла Ксенія Самойлич, співзасновниця волонтерської ініціативи «Швейна рота».

 Десять метрів адаптивної тканини пішло на цю вишиванку. Марина вдома зшила її, нашила вишивку і ми урочисто її одягнули на пана Поля. Вишиванка зроблена на липучках, так само як і адаптивний одяг, який ми шиємо для поранених захисників та захисниць. Загалом на пошив вишиванки пішло три дні: вишивка робилася два дні і десь день знадобився, щоб цю сорочку викроїти та пришити до неї фурнітуру.

– Мені вперше довелося кроїти сорочку такого великого розміру. Десять метрів адаптивної тканини. Та я впоралася. Дякую, що саме мені довірили пошиття вишиванки для Поля, – додала Марина Тихонова.

Зранку дніпряни та гості міста прокинулися, а Поль вже «вдягнув» адаптивну вишиванку. Представниці «Швейної роти» зізналися, що їм, жінкам, було боязко проводити таке «перевтілення» почесного громадянина міста на висоті понад чотири метри. Та вони утрьох, на чолі із Мариною Пальченко, засновницею їхнього волонтерського швейного підрозділу, побороли свій страх і впоралися із завданням на відмінно.

– На дві драбини залазили. Дуже було страшно. Але у нас все вийшло. Ми його вдягли ще вчора ввечері. На це знадобилася нам десь година. Дочекалися, коли скінчиться дощ й пам’ятник трохи просохне, й почався власне процес вдягання. Всі липучки треба було закріпити, потім прив’язати… Дуже боялися, що вночі буде дощ. Також хвилювалися, щоб вітер не здув вишиванку. Та у нас все гарно вийшло, – поділилися подробицями успішно проведеної операції «вишиванка» волонтерки.

Сорочку вишито саме червоними та чорними нитками невипадково.

– Ми обрали червоно-чорні кольори, бо це як прапор боротьби – червоно-чорний. Ми дуже хотіли підкреслити, що ми боремося і будемо боротися й надалі, – резюмувала вибір кольорів для вишиванки пані Ксенія.

Поля у вишиванку вдягли вперше. І в тому, що вона пошита саме з адаптивної тканини, є певна символічність для Дніпра.

– Під час однієї з ворожих атак як раз біля пам’ятника Полю був прильот. Тоді тут всі вікна повилітали. Тож ця вишиванка стала символічною. Ми віримо, що Олександр Поль так само вдягнув би цю вишиванку, якби був пораненим після такого обстрілу, й у ній прийшов би до нас на свято, – наголосила Ксенія Самойлич.

У День вишиванки дніпряни та гості міста залюбки фотографувалися біля пам’ятника Олександру Полю, колективно й поодинці. Тож генетичний код нації об’єднав українців у Дніпрі. І водночас став відповіддю на спроби ворога знищити нас не лише фізично, а й нашу культуру, нашу ідентичність.

Льоля Дніпровська.