Напевне, дніпряни ще й досі згадують велетенський металевий калейдоскоп, який став прикрасою третього фестивалю KOVALfest у 2020 році. Тоді ця металева скульптура перемогла у творчому конкурсі. А криворіжець Євген Трофіменко, чиїми руками й був зроблений цей унікальний витвір мистецтва, відтоді став ще більш популярним. Та й не дивно. Роботи Євгена дійсно вражають і мають шалений попит серед любителів стилю стімпанк та лофт індастріал. 

Раніше Євген працював з командою однодумців Art Metal Work Ukraine. Спільну творчість хлопців підкосила війна. Зараз Євген самостійно продовжує «металеву» справу і не припиняє дивувати своїми шедеврами. Напросилися у гості до майстра, аби побільше дізнатися про самого автора і про те, як у холодний метал він вселяє життя.

«Я хочу дивувати дивуючись. Хочу створювати те, що неможливо створити» – металевих справ майстер Євген Трофіменко із Кривого Рогу про свою творчість

Женя, розкажи, чим займався раніше, до нинішнього захоплення? І що надихнуло на створення першої роботи?

Я все життя був «металістом»! Колись просто створював металоконструкції, був звичайним зварювальником. З 2010 року працював ковалем у цеху художньої ковки. Ще навіть будучи школярем, у батьковому гаражі постійно щось майстрував. 

Зараз не можу навіть згадати, коли була моя перша робота. Я завжди щось створював. І завжди зі мною був метал. Звісно, коли працював у студії, мої роботи уже мали якісь реалістичніші обриси, це була вже більш свідома творчість.

Як у тебе виникають ідеї, що стимулює на кожен новий шедевр? 

Я хочу робити те, що до мене ніхто і ніколи не робив! Напевне моя життєва позиція «Бути не таким як усі» трансформується у мої роботи. Я завжди прагну створити унікальність – саме відчуття неповторності творів мене найбільше мотивує. Коли ти власними руками народжуєш ексклюзив і при цьому розумієш, що жодна людина не зможе це повторити, – це найбільше надихає. 

Розкажи трохи про сам процес – який матеріал використовуєш, де береш деталі, наскільки це тривала дія? 

Складність не у практичному виконанні. Я професійний зварювальник, я ці дії робив тисячі разів. Готував деталі до зварювання, поєднував їх. Складніше – створити майбутній виріб у своїй голові. Щоб це був не просто ексклюзив, а він був гармонійним. Мав би ідею, своє обличчя і власне життя. Щоб потім цей виріб отримав свою унікальну історію і міг про себе самостійно розповісти. 

Наприклад, щоб зробити настільну лампу, треба продумати все до дрібниць. Щоб цей механізм виконував своє практичне призначення, щоб він був рухливим, функціональним і при цьому мав свій особливий шарм. Щоб він дарував естетичну насолоду з глибоким змістом, не втрачаючи практичне призначення. 

Якщо говорити про деталі – то хтось вважатиме сировину, з якою я працюю, звичайним металевим сміттям. Де я тільки не беру деталі для майбутніх виробів – і металоприйомки, і СТО, і гаражі друзів та знайомих... іноді це доходить навіть до випадків, про які не варто згадувати))) Скільки мною розібрано авто та мотодвигунів? Ще й друзі залюбки «підкидають» мені всілякий металевий непотріб – знають – згодиться. 

Іноді, коли я працюю на замовлення, це перетворюється у своєрідну гру – «збери пазл». Замовник надає мені купу деталей, а моя задача – зробити з цього сміття щось достойне – вишукане, функціональне і унікальне. Зроблений мною механізм повинен захоплювати. Це не може бути просто купа шестернів, перетворених у настільну лампу. Це повинен бути мистецький твір. Живий, і не такий як усі інші або як попередні.

Народження кожного твору – це тривалий процес. І найбільш тривалий у цьому процесі етап – це задум, який я можу «виношувати» навіть місяцями.

Чи є в тебе якісь особисті правила чи традиції, якими керуєшся під час творчого процесу? 

Моя робота повинна захоплювати! В першу чергу – мене. І ні в якому разі вона не повинна розчарувати клієнта.

Розкажи про свою участь у соціальних проєктах. Який результат для тебе особливо цінний?

Я частий гість різноманітних фестивалів. Неодноразовий учасник дніпровського KOVALfest. До повномасштабного вторгнення бував на фестивалі у Бердянську. Іноді просто презентував свої вироби, іноді був учасником конкурсів. 

Якщо говорити про особливо цінні для мене досягнення, то скажу – я не скромний, я люблю бути першим і мати найвищі результати, якщо мова йде про змагання. Просто брати участь – не для мене, мені треба лише перемога. Тому постійно розвиваюсь, пробую різноманітні техніки, експериментую зі стилями, намагаюся вдосконалюватися і рости у своїй майстерності. 

Чи були у тебе проєкти на підтримку українських військових? 

На самому початку повномасштабного вторгнення мені вдалося згуртувати коло своїх колег, і ми працювали для потреб військових. Ми власноруч виготовляли протитанкові «їжаки», робили скоби для бліндажів, зручні пристосування для різноманітної зброї, вирізали «кішки» для розмінувань окупованих територій - виконували різноманітні «металеві» замовлення для ТрО та ЗСУ. 

Із художніх робіт - це була символіка для деяких військових підрозділів. Але я ніколи не назву це проєктами, це була необхідність, це була посильна відповідь потребам оборонців. Ми це відчували, і ми це робили. 

Які вироби сьогодні найбільше користуються популярністю серед твоїх замовників?

Знову нагадаю – я не скромний)) Всі! Абсолютно! Все, що я роблю, миттєво знаходить свого власника. Я нічого не маю зі своїх робіт. Свого часу популярністю користувалися настільні лампи із автомобільних запчастин. Навіть зі збитих дронів робив лампи – і сьогодні вони у багатьох куточках країни, навіть за кордоном є. Це ж так символічно - те, що несе смерть, перетворити на джерело світла. 

Яка твоя робота – улюблена? Розкажи її історію.

Вони всі класні. Це як мої діти, люблю всіх. Кожна унікальна, з родзинкою. Одні більше задоволення приносять, інші – можливо трохи менше, бо малював собі трохи іншу картинку. Іноді буває, що в процесі роботи змінюєш задум, і йде все ще цікавіше. Тоді я задоволений. 

«Калейдоскоп майбутнього» для фестивалю 2020 року  – це була, напевне, найбожевільніша ідея. Був задум, купа шестернів, інших дрібних і не дуже запчастин і два тижні часу. Це у результаті дало перше місце фестивалю. І мабуть не помилюся, якщо скажу, що це найбільш шикарна робота, яку бачила найбільша кількість людей, яка отримала найбільше позитивних відгуків, і яку я найбільше люблю.