Людина, яка згоріла за Україну. Саме цього дня у 1968 року пан Василь влаштував одиночний пікет на Хрещатику біля Бессарабського ринку. Ветеран Другої світової війни та учасник національно-визвольного руху  протестував проти комуністичної тоталітарної системи та радянської агресії.

56 років тому посеред столиці з'явилася охоплена вогнем постать, пролунали заклики: «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!». Перехожі від несподіванки й жаху німіли чи розбігалися. А він біг, допоки напівживим не впав на бруківку… Очевидці розповідали, що коли Василь Макух уже помирав від отриманих опіків, лікар сказав, що тепер його діти лишаться сиротами, на що чоловік відповів: «Вони ще будуть пишатися батьком. А нині ми всі – сироти. Україна – сирота». Під час самоспалення міліціянти намагалися загасити Василя, але їм не вдалося. Він помер наступного дня в лікарні.

Своїм вчинком простий радянський робітник намагався привернути увагу до ситуації в Україні та агресії СРСР у тодішній Чехословаччині.

Це був перший у новітній історії Європи акт самопожертви проти національного гноблення.

Василь Макух народився 1927 року на Львівщині. Під час Другої світової долучився до лав Української повстанської армії, за що був заарештований та відбував покарання в таборах ГУЛАГу. Після звільнення повернувся в Україну, в Дніпропетровськ, де й жив до героїчної смерті. Похований Василь Макух у Дніпрі.

З травня 2018 року новозбудований міст через річку Ботіч у празькому районі носить ім'я Василя Макуха. На місці акту самоспалення у Києві встановлений пам’ятний знак. Чоловік ввійшов в історію під іменем «смолоскипа».