Євгеній Кіріс родом з міста Самар, що на Дніпропетровщині. У перші ж дні повномасштабної підписав контракт із Національною Гвардією. Стосовно його посади все дуже просто – помічник кулеметника. Так записали за штатом. З його боку заперечень не було, - посміхаючись, розповів сам Євгеній. На той момент захиснику було неповних 24 роки.

Їхній другий взвод оперативного призначення роти оперативного призначення стояв на захисті Маріуполя. Від початку березня 2022 року місто перебувало у повному оточенні противника. Бої за нього не припинялися й тривали майже три місяці. 

«В Маріуполі запам'яталась саме блокада міста та адаптація населення до війни. Вулиці, пошкоджені від «прильотів» та покинутих автівок», – пригадав Євгеній.

На заводі ім. Ілліча в Маріуполі також тоді тривали запеклі бої. 12 квітня 2022-го комбінат був оточений з трьох боків. Постійні удари авіації та артилерії ворога: зі сходу його атакували підрозділи «днр», із заходу – війська рф. Саме в це оточення серед інших українських військових потрапив і Євгеній Кіріс.  

«Потрапив я в полон на території заводу Ілліча – нас взяли в оточення. А загальна кількість була до 100 чоловік військових», – стримано прокоментував український захисник.

А далі життя бійця розділилося на «ДО» та «ПІСЛЯ». Й почалися етапи з колонії в колонію загальною довжиною майже в чотири роки.

«За майже чотири роки я змінив аж шість місць ув'язнення. Найважчим було перебування в колонії в Мордовії. Особливий режим. Стояти потрібно було 16 годин. Навіть при прийомі їжі, не зважаючи на побиття та допити. І лише вісім годин, щоб відпочити. Медичну допомогу не надавали й робили наше перебування максимально дискомфортним. 

Допомагала думка, що рідні у відносній безпеці й чекають мого повернення. А також листи від людей, які підтримували», – поділився спогадами тих жахіть Євгеній.

А тим часом у місті Самар на повернення сина чекали найрідніші.

«Цей перший момент був дуже важкий для всіх. Не хочу навіть це згадувати, через що ми пройшли. Там багато було їх таких, хто потрапив у полон. Дуже переживали. Це таке дуже особисте, сокровенне. Син навіть цього не знає. Через що ми пройшли, розуміють тільки ті, хто через це теж пройшов. Ми нікому не бажаємо такого. Майже чотири роки з вірою у повернення сина з полону... », – поділилася власними переживаннями мама військовополоненого Валентина Іванівна.

Всі ці роки у звільнення з полону вірив і сам Євгеній.

«Більше ніж за три роки очікування момент обміну вже здавався чимось фантастичним. Але ми знали, що обміни ідуть, і потрібен просто час», – констатував боєць.

І цей час настав. 5 лютого 2026-го. Перший в цьому році обмін військовополоненими. Зокрема в його рамках додому повернулися 10 військовослужбовців із Дніпропетровщини. Серед них і захисник Маріуполя, помічник кулеметника Євгеній Кіріс.

«Ми не знали, що він в списку на обмін. Нам просто зателефонували. Той дзвінок від СБУ був, як сніг на голову. Це важко передати словами. І прийшла смс-ка. Так я ж її не читала. Воно ж тут то є, то немає зв'язку. Дзвонять, кажуть, десь на початку другої, третьої дня це було. А тут же якраз й обмін. І біля третьої ми вже з ним спілкувалися. Так що це так було неочікувано. Від щастя плакали. 

Головне, що ми дочекалися. Ми дуже радіємо», – зі сльозами на очах пригадала мама українського оборонця.

«А вже сам обмін, я розумів, що настає інший етап – дізнатись і прийняти зміни за чотири роки. Запам'яталось при поверненні пісні, які зараз виходят рідною мовою. Та більше всього люди, які зустрічали на узбіччях доріг», – поділився враженнями від перших хвилин повернення на рідну землю Євгеній.

Після повернення з полону батьки сина бачили тільки двічі. Нічого й не питали в нього навіть. Що він там пройшов, тільки можуть здогадуватися.

«Розмова з батьками була коротка – повідомив, що я повернувся на рідну землю, і радий чути їхні голос та інтонацію. І повідомив, що скоро зателефоную з власного телефону (посміхається). Я додому ще не потрапив, знаходжусь на реабілітації. А проходить вона відповідно до плану служб, які нами займаються та надають медичну допомогу», – резюмував звільнений з ворожого полону український захисник.

В планах на майбутнє у Євгенія – відновитися та подорожувати Україною. Звісно, мирною Україною.

Ольга Ховрич