Перейти до основного вмісту

Від болю до кольору: у Дніпрі відкрилася перша персональна виставка ветерана Миколи Філонова (РЕПОРТАЖ)

22.07.2026 18:53
виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

У Музеї сучасної російсько-української війни в Дніпрі відкрилася виставка «МИКОЛА. ПЕРША ПЕРСОНАЛЬНА» - дебютна експозиція добровольця, ветерана російсько-української війни та художника Миколи Філонова.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

Головний меседж виставки - «Від болю до кольору». Це історія людини, яка пройшла пекло війни, пережила важкі поранення, втрату близьких і тривалу реабілітацію, але змогла знайти новий сенс життя у творчості.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

У роботах Миколи - війна і пам'ять, біль і незламність, любов до доньки, надія та шлях до самого себе. Кожна картина є частиною його особистої історії, але водночас відгукується досвідом багатьох українських захисників, які після фронту заново вчаться жити.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

Микола Філонов також став головним героєм документального фільму дніпровської режисерки Катерини Стрельченко «Татові кольори». 

Відкриття виставки стало одним із фінальних етапів зйомок стрічки, тож відвідувачі фактично стали учасниками її створення.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

Підтримати Миколу Філонова у день відкриття його першої персональної виставки прийшла майже вся родина. Серед гостей були його донька Влада, яка стала головним натхненням для повернення батька до життя через мистецтво, мама та інші рідні люди, які розділили з ним цей важливий і зворушливий момент.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

«Добровільно пішов на війну. Просто не міг залишитися осторонь» 

Микола Філонов розповів в ексклюзивному інтерв'ю журналістці "Дніпро.Прес" через що йому довелося пройти на фронті, про повернення до життя і про початок мистецького шляху.

-Миколо, розкажіть трохи про себе. Чим займалися до війни?

-Я звичайна людина, усе життя багато працював: встановлював вікна, кондиціонери, розвантажував вагони - брався за будь-яку роботу. Малюванням професійно ніколи не займався. Хіба що в дитинстві трохи любив малювати, а згодом робив ескізи татуювань. Але тоді це було більше захоплення, ніж справа життя.

-Коли ви пішли на фронт?

-15 квітня 2022 року. Пішов добровольцем. Не міг просто сидіти вдома й спостерігати за тим, що відбувається. Розумів: якщо хочеш щось змінити, треба діяти.

-Ви родом із Дніпра?

-Народився я у Киргизстані, але коли мені було три роки, родина переїхала до України. Тут я виріс, це моя країна, яку я люблю. Саме тому й пішов її захищати.

-На якому напрямку воювали?

-Бахмутському. Там швидко приходить усвідомлення, що кожен день може стати останнім. Але я вважаю, що чоловіки мають захищати свою країну. Не може бути так, щоб одні воювали, а інші просто чекали.

-Через що вам довелося пройти на війні?

-Я бачив багато жаху. Але найцінніше, що дала війна - це справжні друзі. Саме там розумієш, що таке братерство. На жаль, багатьох із тих людей вже немає поруч. Після фронту починаєш зовсім інакше дивитися на життя. Уже не можеш пройти повз чужу біду чи несправедливість.

-Що було найважчим на фронті?

-Найважче - втрачати побратимів. Учора ви разом вечеряли, а сьогодні його вже немає. І навіть коли розумієш, що вже нічим не допоможеш, дуже важко залишити тіло товариша під обстрілами. Хочеться зробити все можливе, щоб повернути усіх додому. Це один із найболючіших спогадів, який залишається назавжди.

-Коли отримали поранення?

-У 2023 році, під Бахмутом. Одночасно отримав три дуже важкі поранення. Лікарі не були впевнені, що виживу. Потім було одинадцять місяців лікарень, численні операції та довга реабілітація. Зараз маю інвалідність II групи. Під час мого лікування сталася ще одна трагедія - на фронті загинув мій старший брат. Це ще одна дуже важка втрата. Ми були дуже близькими, фактично виросли як двійнята.

-Як у вашому житті з'явилося малювання?

-Це сталося вже після поранення. Спочатку це була ерготерапія - розвиток моторики рук. Але поступово малювання стало чимось значно більшим. Воно допомогло відновлюватися не тільки фізично, а й внутрішньо.

-Тобто мистецтво стало своєрідною терапією?

-Саме так. Малювання допомагає зібрати себе заново. Воно розвиває, заспокоює, дає можливість висловити те, що словами сказати дуже важко.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

-Скільки робіт вже створили?

-Вже чимало. Картини у мене довго не затримуються. Частину дарую, частину купують. Зазвичай у майстерні не буває більше двадцяти робіт одночасно.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

-Яка картина для вас найважливіша?

-«Ненароджений воїн». Це одна з моїх перших робіт. На ній ще ненароджена дитина в утробі матері вже тримає автомат. Ця картина про те, що ніхто не знає свого майбутнього. Людина може жити звичайним цивільним життям, а одного дня стати воїном. Ми ніколи не знаємо, ким насправді будемо.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

-Кажуть, саме донечка Влада допомогла вам зробити перший крок до малювання. Це справді так?

-Так. Саме Влада стала моїм найбільшим натхненням. Коли я лежав у лікарні після важких поранень і майже не міг рухатися, донька буквально вклала мені в руку пензлик. Вона дуже хотіла, щоб я швидше одужав - не лише фізично, а й ментально. Саме з цього все й почалося. Думаю, без доньки цього шляху могло б і не бути.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

«Історія про фенікса, який відродився після поранення» 

Документальний фільм «Татові кольори», головним героєм якого став Микола Філонов, нині перебуває на завершальному етапі виробництва. 

Його режисерка Катерина Стрельченко говорить: спочатку вона шукала не конкретну людину, а історію ветерана, який зміг знайти шлях до відновлення через творчість.

Катерина розповіла нам про роботу над стрічкою.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

-Катерино, Як ви познайомилися з Миколою Філоновим?

-Я цілеспрямовано шукала ветерана, який після важкого поранення проходить реабілітацію за допомогою мистецтва. Не знала, чи це буде художник, музикант чи хтось інший. Одного разу побачила сюжет про Миколу. Він виставляв свої картини просто на алеї, неподалік будинку, де живе, спілкувався з людьми, продавав роботи. Його історія мене дуже зацікавила.

-Коли зрозуміли, що саме він стане героєм фільму?

-Уже після знайомства. Я дізналася, що в нього є донька Владислава і між ними надзвичайно теплі стосунки. Саме тоді зрозуміла, що це буде не лише історія ветерана, а історія батька й доньки, які надихають одне одного.

-Чим вас найбільше вразила ця родина?

-Щирістю. Коли починаєш працювати над документальним кіно, ніколи не знаєш, із чим доведеться зіткнутися. Були моменти, коли я плакала, були моменти, коли дуже переживала. У цьому проєкті я була не лише режисеркою, а й другом, співрозмовницею, іноді навіть кризовим психологом. Я дуже вдячна родині за довіру.

-Чому стрічка має назву «Татові кольори»?

-Головна сюжетна лінія - це стосунки Миколи з донькою. Саме вона стала для нього найбільшою мотивацією після важких поранень. Фактично саме донька дала батькові пензель до рук ще тоді, коли він лежав у лікарні після численних операцій. Людина ще не могла нормально рухатися, але вже почала малювати. Такі історії неможливо вигадати - вони справжні.

-На якому етапі зараз перебуває фільм?

-Відкриття виставки стало нашим останнім знімальним днем. Попереду монтаж, кольорокорекція, зведення звуку. Композитор вже написав музику до стрічки, над проєктом працює велика команда. Ми також використовуємо сучасні технології, щоб оживити картини Миколи у фільмі.

-Коли глядачі зможуть побачити стрічку?

-Плануємо прем'єру у другій половині вересня спочатку в Дніпрі, а потім у Києві. Для нас дуже важливо, щоб фільм був доступний всім, тому він буде адаптований для людей із порушеннями слуху та зору - із розгорнутими субтитрами й тифлокоментарем.

Режисерка називає «Татові кольори» історією про фенікса.

-Це історія про людину, яка згоріла у своєму минулому, але не зникла. Про Миколу, який навчився жити далі, малювати, любити і впевнено йти до своєї мрії, - говорить Катерина Стрельченко.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

Тож з нетерпінням чекаємо на презентацію стрічки у Дніпрі.

«Музей має бути простором, де ветерани можуть говорити мовою мистецтва»

За словами завідувачки Музею сучасної російсько-української війни Ганни Терянік, персональна виставка Миколи Філонова - це не лише мистецька подія, а й частина підтримки українських військових після повернення з фронту.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

-Ми розуміємо, наскільки важливо давати нашим захисникам можливість показувати свою творчість. Наш музей сучасний, він розвивається разом із людьми. Нові митці народжуються буквально на наших очах, і Микола - один із них, - говорить вона.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

Пані Ганна зазначає, що творчість допомагає ветеранам проходити непростий шлях психологічного відновлення:

-Для військових це дуже важливо. Через мистецтво вони знаходять нові сенси, натхнення і сили жити далі. А люди, які приходять на такі виставки, бачать реальні історії тих, хто пройшов війну і зміг віднайти себе.

Ганна Терянік підкреслила, що ця експозиція стала першою персональною виставкою художника.

-Режисерка Катерина Стрельченко фактично відкрила Миколу для широкої аудиторії. А наше завдання - допомогти людям побачити його роботи та його історію.

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

Наразі на виставці представлено близько двадцяти картин Миколи Філонова. 

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

 

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов


Виставка «МИКОЛА. ПЕРША ПЕРСОНАЛЬНА» - це не лише розповідь про ветерана, який став художником. Це історія про те, як навіть після найважчих випробувань людина здатна віднайти себе, перетворити біль на мистецтво і довести, що життя триває.

Побачити експозицію у Музеї сучасної російсько-української війни можна щодня, окрім понеділка, з 10:00 до 16:00. Вона працюватиме протягом тижня. 

виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов


виставка картин, виставка в музеї, ветеран війни, Микола Філонов

Юлія Клименко
Фото редакції.