Миколаївський розпис - унікальне явище народного мистецтва, що сформувалося наприкінці XIX століття на Самарівщині. Його головна відмінність від петриківського розпису, де мазки часто лежать вільно,полягає в багатошаровості.

Журналістка dnipro.press поспілкувалася з майстринею, яка відроджує миколаївський розпис і побачила її унікальні твори. Тепер готова розповісти про мистецтво і вам і показати шедеври, які зберігаються на Самарівщині. 

​Говорячи про своє знайомство з мистецтвом миколаївського розпису, майстриня Олена Андрущенко зазначає: ​​«Можна сказати, що закохалась у миколаївський розпис не одразу, а коли вже почала відтворювати, малювати саме із стародавніх скринь ці малюнки. Зрозуміла, що шар за шаром відкривається просто якась краса. Не знаю, це магія, напевно».
 

Миколаївський розпис - це автентична магія з глибоким родовим кодом
Цей розпис нерозривно пов'язаний зі скринями - традиційними ємностями для посагу. Лицьова частина, кришка скрині мала сувору структуру. Бічні причілки також заповнювалися сакральними візерунками.

​У розписі використовуються виключно квіткові мотиви: «дерево життя» посередині кришки, або як її ще називають чола скрині, виноград (як символ чоловічого початку), яблука, айстри, жоржини, ромашки та мальви, кожен із яких несе глибокий сакральний зміст.

​«У Миколаївських скринь є чіткий розподіл. Головний фрагмент скрині поділяється на три частини. Зазвичай зліва і справа малюється дерево життя, а посередині може бути така поєднана гілка або дві гілки в формі інь-янь. Середня частинка символізує зародження нової родини. Тож, миколаївський розпис - це автентична магія з глибоким родовим кодом», - пояснила мисткиня.

 

Особливості техніки
​Основний фон розпису - теплий зелений колір, який символізує ліси Присамар'я. Торкаючись теми витоків і відтінків, майстриня згадує важливу постать у збереженні традиції.

«​Надія Миколаївна Явір зберегла зацікавленість до цього розпису та стала моєю натхненницею. Вона пояснювала, що колір має бути приблизно як стиглий лист берези: натуральний, природний, не холодний, а теплий, зелений, не яскравий, а трішечки приглушений, який символізує ліси Присамар'я. Коли ми дивимося на старі скрині, там ми бачимо саме такий колір. Не яскравий зелений, а трішечки приглушений», – розповіла пані Олена.
 

​А вже після підготовки фону наносять «розподіл» - спочатку білою, а потім червоною фарбами. Далі кожен мазок прописується окремо, без змішування кольорів. Наносять малюнок шарами: по 4–5 шарів для кожної квіточки, тоді це дає певний ефект. Об'єм при цьому створюється за допомогою магії «рваного мазка» з використанням щетинки.

​«Пласким пензликом із фарбою спершу натискають на поверхню, а потім плавно й упевнено відривають. І тоді від щіточки залишалися такі дрібні мазочки, це дуже ефектно виглядало», - ділиться технікою відтворення миколаївського розпису за старими зразками мисткиня. 

Реставраційні відкриття та порятунок старожитностей
Разом зі своїми ученицями та колегами майстриня Олена Андрущенко активно займається пошуком, дослідженням і реставрацією оригінальних старовинних скринь.

​«Випадково дізналася, що у мого сусіда на батьківщині, в селі Андріївка, є скриня, - розповідає Олена. - Коли він сфотографував її, я одразу зрозуміла: це справжня миколаївська казка! Ми поїхали туди, дістали її. Вона зберігалася в хаті, де колись зерно тримали. Коли береш стару скриню і починаєш відтворювати малюнок, бачиш, наскільки досконалі були композиції майстринь минулого, які не мали художньої освіти».
 

​Одна з учениць Олени, Євгенія Смирнова, написала науково-дослідницьку роботу в Малій академії наук про особливості миколаївських скринь і посіла третє місце в області. Вона ж цю сусідську скриню й відреставрувала. 

Крім того, майстрині відновили малюнок на автентичній скрині 1870 року, яка була подарована гімназії міста Самар. 

​«Одна скриня, яку ми досліджували, 1870 року. Ця скриня, подарована вчителькою, зберігається у нас в гімназії №15. Ця жіночка вирахувала, що це скриня її прабабусі, яка виходила заміж десь в 1870-1880 роках. Тобто тоді вона і була її давній родичці подарована. Ви уявляєте, ця скриня пережила все: і голодомори, і революції, і світову війну. Ця скриня пронесла красу свою через роки», - розповіла Олена.

Такі скрині називали ще мальованими або весільними.  Їх дарували на весілля або дівчинці для посагу. Зараз же більшість старовинних скринь із автентичним миколаївським розписом стоять просто в старих хатах або іноді навіть в хлівах. Й використовують їх для зберігання зерна.
 

Популяризація традиції
У 2016 році ​миколаївський розпис було внесено до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, а у у 2021-му - Новомосковської громади. ​Майстрині прагнуть інтегрувати традицію в сучасне життя: розписують не лише великі скрині, а й мініатюрні скриньки, шкатулки, брелоки, магніти, шопери, тканину та хустки.

​Роботи миколаївських майстринь, зокрема Олени Андрущенко, Анжели Лагоди, Олени Хілько, Анастасії Нікітіної, Марії Горіної, Лідії Клименко та інших, регулярно представляються на всеукраїнських та міжнародних фестивалях - як то у Любліні та Стамбулі.

​«Ми маємо не тільки відродити, а ще й передати свій досвід. Тому у нас ще багато попереду роботи, а ЮНЕСКО повинно бути нашим орієнтиром, куди ми повинні прямувати», - резюмувала майстриня Олена Андрущенко.

​Тож мета команди - не просто зберегти музейні експонати, а передати унікальне родове ремесло нащадкам, щоб автентичний миколаївський розпис продовжував жити у сучасному світі.