Казка-антистрес для дорослих: у Дніпрі презентують незвичайну виставу
У Дніпрі відбудеться прем’єра незвичайної вистави «Солдат Степан Бандура та болотні примари». Творці називають її казкою-антистресом для дорослих і пропонують говорити про війну через гумор, сатиру та казковий абсурд.
Журналістка "Дніпро.Прес" побувала на допрем’єрній зустрічі з творчою командою у Дніпровському центрі журналістської солідарності НСЖУ та дізналася, як народилася ця історія і чому її автори вважають це своєрідною терапією.

Патріотичний театр «Арт-Фронт» готує прем’єру, у якій знайомі з дитинства казкові персонажі опиняються у зовсім іншій реальності. Тут Баба Яга займається йогою на болоті, Кощій Бездушний чекає на «руський мир», а «сіра зона» може бути не лише територією на карті, а й станом свідомості.

За зовнішньою легкістю та абсурдом, однак, стоять цілком реальні теми війни - страх, евакуація, життя на прифронтових територіях, досвід військових і ветеранів, проблеми внутрішньо переміщених людей та повернення до цивільного життя.
Від прохання побратимів - до реальної вистави
Як розповів виконавець головної ролі солдата Степана Бандури, керівник ГО «Патріотичний театр “Арт-Фронт”», ветеран і громадський діяч Ігор Кирильчатенко - ідея виникла після спілкування з побратимами. Вони просили зробити щось, що дозволило б не лише переживати важкі емоції, а й просто посміятися. Бо гумор для українців завжди був засобом триматися навіть у найскладніші часи. Він може не лише підняти бойовий дух, а й допомогти людині не провалитися у відчай. Саме тому творці називають свою виставу своєрідною сміхотерапією та казкотерапією. Втім, робити просто комедію про війну автори не хотіли. Свідомо обрали казковий формат, який дозволив говорити про складні речі через фантазію, сатиру й абсурд. Під час репетицій актори та режисер суттєво доповнювали сценарій: додавали жарти, військові реалії, особливості характерів і сценічні рішення. Тож фінальна вистава відрізняється від початкового тексту авторки сценарію Ірини Мазур.
-Коли ми прочитали сценарій, почали репетирувати й зрозуміли, що виставі потрібно більше перформативності. Тому в процесі роботи ми багато чого змінили й доповнили. Додали більше гумору, деталей, пов’язаних із військовим життям, і глибше розкрили проблематику. У результаті сценарій дуже змінився - фактично вся команда працювала над ним разом. Кожен актор почав доповнювати свого персонажа, пропонувати якісь деталі, жарти, елементи характеру. Щось залишалося, щось відсіювалося. У результаті вистава народжувалася безпосередньо в репетиційному процесі. Через гумор хотіли говорити про серйозні речі - війну, українську історію, вимушене переселення та людей, які залишаються на окупованих територіях. Саме тому у виставі з’явилися казкові персонажі, але в абсолютно сучасному прочитанні, - розповів режисер вистави Олександр Глумов.

Казкові персонажі - у реаліях війни
У виставі з’являються знайомі казкові образи, але автори свідомо переосмислили їх. Баба Яга тут - не традиційна старенька чаклунка, а сучасна, активна й навіть дещо сексуальна жінка Дуся Йога, яка займається йогою, прагне саморозвитку та намагається змінити власне життя. Кощій Бездушний, своєю чергою, стає сатиричним персонажем, який чекає на прихід «руського миру». Є у виставі й Василина - патріотка, яка змушена приховувати свої погляди. Через цих персонажів автори говорять не лише про війну, а й про українську історію та культуру. Вони свідомо переосмислюють знайомі образи, які роками сприймалися як частина російської культурної традиції, і повертають їх у власний український контекст.

Окрема сюжетна лінія стосується людей, які залишаються на прифронтових територіях і не хочуть виїжджати. Головний герой - солдат Степан Бандура - намагається допомогти їм евакуюватися. При цьому він сам родом із Донецької області. Тобто це не історія про умовного «чужого рятівника» - герой повертається до своєї землі та людей, яких добре розуміє. І хоча глядача обіцяють розважити, за казковою формою залишаються справжні історії та реальні людські переживання.

Творці наголошують: їхня мета - не перетворити війну на жарт. Навпаки, гумор для них є способом говорити про те, про що інколи надто важко говорити прямо. У виставі поєднуються казка, комедія, сатира та сучасні технології. На сцені використовуватимуть цифрову сценографію, проєкції, 3D-графіку, звук, лазерні ефекти та субтитри для людей із порушеннями слуху. Окремими персонажами стають навіть дрон і казкова хатинка - вони рухаються, розмовляють, а хатинка, як обіцяють творці, ще й вміє фліртувати.
Отже, «Солдат Степан Бандура та болотні примари» - це не просто вистава про війну, це спроба дати глядачеві можливість хоча б ненадовго відкласти тривогу, посміятися і видихнути.

Актори, які зіграють головних персонажів вистави, розповіли нам про свої ролі, роботу над образами та те, як вони самі сприймають цю незвичайну казку.
Ігор Кирильчатенко: «Не можна постійно плакати - повинно бути місце і для того, щоб посміятися»
Ігор Кирильчатенко - актор, виконавець головної ролі солдата Степана Бандури, керівник ГО «Патріотичний театр “Арт-Фронт”», ветеран і громадський діяч. Для нього ця вистава - не просто чергова театральна робота. Після фронту, втрати побратимів та важкого поранення він повернувся до театру й тепер виходить на сцену з казкою про війну.

-Ігоре, ви двічі добровільно йшли захищати Україну - спочатку під час АТО, а потім після початку повномасштабного вторгнення. Ви вже тривалий час відновлюєтеся після поранення. Розкажіть, якщо можна, що тоді сталося?
-Так. Під час виконання бойового завдання в нас прилетів «Град», коли ми вийшли розвідати обстановку. Я спочатку не відчув поранення. Вже після бою, коли спускався з позицій, зрозумів, що почав тягнути ногу. Виявилося, що через удар був защемлений нерв.
Мене разом із пораненими відправили на обстеження. КТ і МРТ показали, що почала усихати ліва нога. Мене направили на операцію до Києва, там встановили конструкцію в хребет. Нога перестала усихати, але повністю відновитися я вже не зміг. Через це повернутися до війська не було можливості, і мене списали.
-Що було найважчим за час служби?
-Звичайно, найважче - втрачати побратимів. І навіть не тільки втрачати, а залишати їх на позиціях, коли немає можливості забрати.
У 2022 році ми мали серйозні втрати. Троє наших бійців загинули, і через обставини ми не могли одразу забрати їх із позицій. Два тіла вдалося повернути лише минулого року. І досі бувають моменти, коли ти повертаєшся подумки до цього.
- Після такого важкого досвіду як ви знайшли сили вийти на сцену саме в сатиричній казці?
-Не можна постійно плакати. Є місце для того, щоб посміятися, отримати задоволення від перегляду. Я вважаю, що це справжня казкотерапія, сміхотерапія. Потрібно щось світле, щоб просто посміятися. І не десь одному перед телевізором, а в колі друзів, побратимів, однодумців. Для мене буде дуже важливим, якщо на виставу прийдуть мої побратими. Зараз життя всіх нас розкидало по різних частинах, наш підрозділ вже розформували. Але ми підтримуємо зв’язок, пишаємося тим, що свого часу були разом в одному підрозділі. Я хочу, щоб вони прийшли на виставу зі своїми дружинами, познайомилися, якщо хтось ще не знайомий, посиділи разом, щось згадали. А я зі сцени ще й поверну їх до наших спільних пригод.
-У чому для вас особливість саме казкового формату?
-Казка - це певною мірою повернення в дитинство. Ми бачимо Бабу Ягу, Кощія, Василину - персонажів, яких знаємо з дитинства. Але вони вже дорослі й зовсім інші, адаптовані до сучасної реальності. Звичайну дитячу казку дорослий глядач, мабуть, не витримав би. А тут є і гумор, і сучасні теми, і навіть така сексі-Баба Яга.
-Чому, на вашу думку, глядачеві варто прийти саме на цю виставу?
-Відпочити, здивуватися, усміхнутися, пофантазувати і надихнутися. Мені здається, зараз людям цього дуже не вистачає. Нам потрібно хоча б на якийсь час дозволити собі не думати тільки про погане.
Юрій Богуславський: «Кощій - це моє»
Юрій Богуславський грає Кощія Безсмертного. Каже, що цей персонаж виявився для нього напрочуд органічним, адже майже все життя він грає в КВК і є відомим гумористом Дніпра.

-Юрію, чи легко було погодитися на роль Кощія?
-Для мене Кощій - досить комедійний персонаж. Мені було цікаво взяти його й зробити цікавий образ. Можу впевнено сказати, що Кощій - це моє.
-Але ваш Кощій - не просто казковий персонаж. У виставі він чекає на «руський мир».
- Так, і це вже частина задуму. У виставі багато гумору, буде весело й смішно. Але водночас Кощій - це персонаж, який пов’язаний із темою окупації та очікування «руського миру». Тому перед глядачем навіть хочеться заздалегідь вибачитися за те, що ми з ним робимо на сцені. Але саме така наша задумка. Через гумор ми говоримо про дуже серйозні речі.

Аліса Біліченко: «Василина мені дуже близька»
Аліса Біліченко грає Василину Премудру - одну з найсвітліших героїнь вистави. Для молодої акторки це новий досвід.

-Алісо, якою для вас виявилася Василина?
-Вона мені дуже імпонує як персонаж. Вона світла, сильна, робить усе для того, щоб наблизити перемогу. Тому вона мені близька.
-Як ви вважаєте, чи справді ця казка може бути антистресом для дорослих?
-Думаю, так. Це дуже незвичний формат, тому що казкові персонажі говорять про серйозні теми, але показують їх через гумор.
Мені здається, саме це і робить виставу особливою: ти приходиш побачити знайомих казкових героїв, але чуєш від них зовсім не дитячі речі. Мені цікаво бути частиною цієї команди і цієї вистави, в ній поєднано багато різних речей - театр, казка, гумор і сучасні технології.
Олександра Верстюк: «Баба Яга у цій виставі - це прикраса»
Для акторки Олександри Верстюк роль Дусі Йоги у виставі «Солдат Степан Бандура та болотні примари» виявилася напрочуд близькою. Каже, її героїня - не звична казкова Баба Яга, а приваблива жінка, яка мріє про кохання, родину та надійного чоловіка поруч.

-Олександро, наскільки ця роль гармонійна для вас? Чи доводиться себе ламати, щоб її зіграти?
-Вона насправді дуже гармонійна для мене. По-перше, це жінка, яка випромінює красу, жіночність та естетику. Вона про внутрішню гармонію, тому багато в чому ми з нею збігаємося. У цій виставі вона - справжня прикраса.
-Ваша героїня ще й намагається спокусити Степана Бандуру?
-Так, вона його спокушає, тому що він їй сподобався як чоловік. Вона побачила в ньому потенціал і ту мрію про кохання, яку давно має. Моя героїня прагне повноцінної сім’ї, щоб поруч був хтось надійний. І це, зрештою, бажання будь-якої нормальної жінки.
-Чому, на вашу думку, глядачеві варто прийти на цю виставу?
-Насамперед тому, що це експериментальна і дуже незвична вистава. Уже сама назва «казка-антистрес» викликає цікавість. Тут використовуються новітні технології, що для театру дещо незвично. Цікаво й те, що об’єдналися два творчі колективи. Ми вчимося одне в одного - і це дуже класний досвід. Мені взагалі важливо, щоб ми постійно рухалися вперед, шукали щось нове й вигадували нестандартні речі. Саме такі проєкти цьому і сприяють.

Прем’єра сатиричної казки-антистресу для дорослих «Солдат Степан Бандура та болотні примари» відбудеться 22 серпня о 18:00 на малій сцені КДЦ «Дніпропрес» (вулиця Василя Сліпака, 35). Наступні покази - 23 та 29 серпня, 5 і 12 вересня. Вхід вільний, вікове обмеження - 18+.
Автори обіцяють глядачам незвичне поєднання казкових персонажів, сучасного гумору, військової тематики та новітніх театральних технологій. Тож це можливість не лише посміятися, а й на кілька годин відволіктися від напруги та провести вечір у компанії однодумців.