Пам’ятаєте перші дні повномасштабного вторгнення? Підтримували кожен збір, збирали медикаменти, несли бульйони бійцям тероборони, віддавали все, що могло знадобитися захисникам.

Що маємо сьогодні? Там вже колись донатили, там уже обпеклися, бо виявилося, що гроші збирали аферисти. В іншому випадку переконані, що держава має забезпечувати. Або й взагалі – коштів не вистачає, щоб власну родину забезпечити з такими цінами. 

А збори стоять. Хлопці з передової кричать про допомогу, а цивільні живуть своїм життям. Чи скажете, що ці слова – перебільшення і люди в тилу не такі черстві? 

Давайте запитаємо у дніпрян – як часто вони донатять ЗСУ і чим допомагають військовим?